Лінійка пам'яті жертв Голодомору.
Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам'ять назавжди залишається з нами. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.
Пам’ятна книга історії українського народу містить в собі багато славних сторінок, та серед них є кілька, написаних криваво-чорним кольором. Чи не найчорнішою сторінкою історії українського народу є голодомор 1932 - 1933 років. Це було не стихійне лихо, а жахлива трагедія, яка забрала в могили мільйони невинних українців – старих, молодих, дітей.
Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій. Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда –прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням.